Згадай, Господи, що з нами сталося, зглянься й побач нашу ганьбу,
наша спадщина дісталась чужим, доми наші чужинцям!Поставали ми сиротами: нема батька, а матінки наші неначе ті вдови!...Свою воду за срібло ми п'ємо, наші дрова за гроші одержуємо...У потилицю нас поганяють, помучені ми, і спокою не маємо!До Єгипту й Асирії руку витягуємо, щоб насититись хлібом!Батьки наші грішили, але їх нема, а ми двигаємо їхні провини!Раби запанували над нами, і немає нікого, хто б вирятував з їхньої руки...Наражуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб...Шкіра наша, мов піч, попалилась з пекучого голоду...Жінок на Сіоні безчестили, дівчат по Юдейських містах...Князі їхньою рукою повішені, лиця старих не пошановані...Юнаки носять камінь млиновий, а хлопці під ношею дров спотикаються...Перестали сидіти старші в брамі, юнаки свою пісню співати,втіха нашого серця спинилась, наш танець змінивсь на жалобу...Спала корона у нас з голови, о горе, бо ми прогрішились,тому наше серце боляще, тому наші очі потемніли,
через гору Сіон, що спустошена, бродять лисиці по ній...Пробуваєш Ти, Господи, вічно, Твій престол з роду в рід:Нащо ж нас забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?Приверни нас до Себе, о Господи, і вернемось ми, віднови наші дні, як давніше було!Хіба Ти цілком нас відкинув, прогнівавсь занадто на нас?...