І, вийшовши звідти, Він прийшов до Своєї батьківщини, а за Ним ішли учні Його.
Як настала ж субота, Він навчати почав у синагозі. І багато-хто, чувши, дивуватися стали й питали: Звідки в Нього оце? І що за мудрість, що дана Йому? І що за чуда, що стаються руками Його?Хіба ж Він не тесля, син Маріїн, брат же Якову, і Йосипу, і Юді та Симонові? А сестри Його хіба тут не між нами? І вони спокушалися Ним...А Ісус їм сказав: Пророка нема без пошани, хіба тільки в вітчизні своїй, та в родині своїй, та в домі своїм.І Він тут учинити не міг чуда жадного, тільки деяких хворих, руки поклавши на них, уздоровив.І Він дивувавсь їх невірству. І ходив Він по селах навкруг та навчав.І, закликавши Дванадцятьох, зачав їх по двох посилати, і владу їм дав над нечистими духами.
І звелів їм нічого в дорогу не брати, крім палиці тільки самої: ні торби, ні хліба, ані мідяків у свій черес,а ходити в сандалях, і двох убрань не носити.І промовив до них: Коли ви де ввійдете в дім, залишайтеся там, аж поки не вийдете звідти.А як місто яке вас не прийме, і не послухають вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох, що в вас під ногами, на свідчення супроти них. Поправді кажу вам, легше буде Содому й Гоморрі дня судного, аніж місту тому!І вийшли вони, і проповідували, щоб каялися.І багато вигонили демонів, і оливою хворих багато намащували і вздоровляли.І прочув про Ісуса цар Ірод, бо ім'я Його стало загально відоме, і сказав, що то Іван Христитель із мертвих воскрес, і тому творяться чуда від нього.
Інші впевняли, що Ілля Він, а знов інші казали, що пророк, або як один із пророків.А Ірод, прочувши, сказав: Іван, якому я голову стяв був, оце він воскрес!Той бо Ірод, пославши, схопив був Івана, і в в'язниці закув його, через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа, бо він одружився був із нею.Бо Іван казав Іродові: Не годиться тобі мати за дружину жінку брата свого!А Іродіяда лютилась на нього, і хотіла йому смерть заподіяти, та не могла.Бо Ірод боявся Івана, знавши, що він муж праведний і святий, і беріг його. І, його слухаючи, він дуже бентежився, але слухав його залюбки.Та настав день догідний, коли дня народження Ірод справляв був бенкета вельможам своїм, і тисячникам, і галілейській старшині,і коли прийшла дочка тієї Іродіяди, і танцювала, і сподобалася Іродові та присутнім із ним при столі, тоді цар промовив до дівчини: Проси в мене, чого хочеш, і дам я тобі!І поклявся він їй: Чого тільки від мене попросиш, то дам я тобі, хоча б і півцарства мого!Вона ж вийшла, і спиталася матері своєї: Чого маю просити? А та відказала: Голови Івана Христителя...І зараз квапливо вернулась вона до царя, і просила, говорячи: Я хочу, щоб дав ти негайно мені на полумиску голову Івана Христителя!І засмутився цар, але через клятву й з-за тих, що з ним були при столі, не схотів їй відмовити.І цар зараз послав вояка, і звелів принести Іванову голову.І пішов він, і стяв у в'язниці Івана, і приніс його голову на полумискові, і дівчаті віддав, а дівча віддало її своїй матері...А коли його учні зачули, то прийшли, і взяли його тіло, і до гробу поклали його.І посходилися до Ісуса апостоли, і розповіли Йому все, як багато зробили вони, і як багато навчили.
І сказав Він до них: Ідіть осібно самі до безлюдного місця, та трохи спочиньте. Бо багато народу приходило та відбувало, аж навіть не мали коли й поживитись.І відпливли вони човном окремо до місця безлюдного.І побачили їх, коли плинули, і багато-хто їх розпізнали. І пішки побігли туди з усіх міст, та й їх випередили.І, як вийшов Ісус, Він побачив багато народу, і змилувався над ними, бо були, немов вівці, що не мають пастуха. І зачав їх багато навчати.І, як минуло вже часу доволі, підійшли Його учні до Нього та й кажуть: Це місце безлюдне, а година вже пізня.Відпусти їх, нехай підуть в осади та села близькі, і куплять собі чого їсти.А Він відповів і сказав їм: Дайте їсти їм ви. Вони ж відказали Йому: Чи ми маємо піти та хліба купити на двісті динаріїв, і дати їм їсти?А Він їх запитав: Скільки маєте хліба? Ідіть, побачте! І розізнавши, сказали: П'ять хлібів та дві рибі.І звелів їм усіх на зеленій траві посадити один біля одного.І розсілись рядами вони, по сто та по п'ятдесят.І Він узяв п'ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив, і поламав ті хліби, і дав учням, щоб клали перед ними, і дві рибі на всіх поділив.І всі їли й наїлися!А з кусків позосталих та з риб назбирали дванадцять повних кошів.А тих, хто хліб споживав, було тисяч із п'ять чоловіка!І зараз звелів Своїм учням до човна сідати, і на той бік поплинути до Віфсаїди, раніше Його, поки Сам Він відпустить народ.
І Він їх відпустив, та й пішов помолитись на гору.А як вечір настав, човен був серед моря, а Він Сам один на землі.Коли ж Він побачив, як вони веслуванням мордуються, бо вітер їм був супротивний, о четвертій сторожі вночі підійшов Він до них, по морю йдучи, і хотів їх минути.А вони, як побачили, що йде Він по морю, подумали, що то мара, та й стали кричати,бо Його всі побачили та налякались. А Він зараз до них обізвався й сказав їм: Будьте смілі, це Я, не лякайтесь!І ввійшов Він у човен до них, і вітер затих. А вони здивувалися дуже в собі,бо не зрозуміли чуда про хліби, бо серце їхнє було затверділе.Перепливши ж вони, прибули в землю Генісаретську й причалили.І, як вони повиходили з човна, люди зараз пізнали Його,і порозбігались по всій тій околиці, і стали на ложах недужих приносити, де тільки прочули були, що Він є.І куди тільки Він прибував до сіл, чи до міст, чи до осель, клали недужих на майданах, і благали Його, щоб могли доторкнутись хоч краю одежі Його. І хто тільки до Нього доторкувався, той був уздоровлений!