Знаємо бо, коли земний мешкальний намет наш зруйнується, то маємо будівлю від Бога на небі, дім нерукотворний та вічний.
Тому то й зідхаємо, бажаючи приодягтися будівлею нашею, що з неба,коли б тільки й одягнені ми не знайшлися нагі!Бо ми, знаходячися в цьому наметі, зідхаємо під тягарем, бо не хочемо роздягтися, але одягтися, щоб смертне пожерлось життям.А Той, Хто на це саме й створив нас, то Бог, що й дав нам завдаток Духа.Отож, бувши відважні постійно, та знаючи, що, мавши дім у тілі, ми не перебуваємо в домі Господньому,бо ходимо вірою, а не видінням,ми ж відважні, і бажаємо краще покинути дім тіла й мати дім у Господа.Тому ми й пильнуємо, чи зостаємося в домі тіла, чи виходимо з дому, бути Йому любими.Бо мусимо всі ми з'явитися перед судовим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що в тілі робив він, чи добре, чи лихе.Отже, відаючи страх Господній, ми людей переконуємо, а Богові явні; але маю надію, що й у ваших сумліннях ми явні.Бо не знову себе ми доручуємо вам, але даємо вам привід хвалитися нами, щоб мали ви що проти тих, що хваляться обличчям, а не серцем.
Коли бо ми з розуму сходимо, то Богові, коли ж при здоровому розумі, то для вас.Бо Христова любов спонукує нас, що думають так, що коли вмер Один за всіх, то всі померли.А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес.Через те відтепер ми нікого не знаємо за тілом; коли ж і знали за тілом Христа, то тепер ми не знаємо вже!
Тому то, коли хто в Христі, той створіння нове, стародавнє минуло, ото сталось нове!Усе ж від Бога, що нас примирив із Собою Ісусом Христом і дав нам служіння примирення,бо Бог у Христі примирив світ із Собою Самим, не зважавши на їхні провини, і поклав у нас слово примирення.Оце ми як посли замість Христа, ніби Бог благає через нас, благаємо замість Христа: примиріться з Богом!Бо Того, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою правдою в Нім!