Ось тому, мавши за милосердям Божим таке служіння, ми не тратимо відваги,
але ми відреклися тайного сорому, не ходячи в хитрості та не перекручуючи Божого Слова, але з'явленням правди доручуємо себе кожному сумлінню людському перед Богом.Коли ж наша Євангелія й закрита, то закрита для тих, хто гине,для невіруючих, яким бог цього віку засліпив розум, щоб для них не засяяло світло Євангелії слави Христа, а Він образ Божий.Бо ми не себе самих проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа, ми ж самі раби ваші ради Ісуса.Бо Бог, що звелів був світлу засяяти з темряви, у серцях наших засяяв, щоб просвітити нам знання слави Божої в Особі Христовій.А ми маємо скарб цей у посудинах глиняних, щоб велич сили була Божа, а не від нас.У всьому нас тиснуть, та не потиснені ми; ми в важких обставинах, але не впадаємо в розпач.
Переслідують нас, але ми не полишені; ми повалені, та не погублені.Ми завсіди носимо в тілі мертвість Ісусову, щоб з'явилося в нашому тілі й життя Ісусове.Бо завсіди нас, що живемо, віддають на смерть за Ісуса, щоб з'явилось Ісусове в нашому смертельному тілі.Тому то смерть діє в нас, а життя у вас.Та мавши того ж духа віри, за написаним: Вірував я, через те говорив, і ми віруємо, тому то й говоримо,знавши, що Той, Хто воскресив Господа Ісуса, воскресить з Ісусом і нас, і поставить із вами.Усе бо для вас, щоб благодать, розмножена через багатьох, збагатила подяку на Божу славу.Через те ми відваги не тратимо, бо хоч нищиться зовнішній наш чоловік, зате день-у-день відновляється внутрішній.Бо теперішнє легке наше горе достачає для нас у безмірнім багатстві славу вічної ваги,коли ми не дивимося на видиме, а на невидиме. Бо видиме дочасне, невидиме ж вічне!