Син мудрий приймає картання від батька, а насмішник докору не слухає.
З плоду уст чоловік споживає добро, а жадоба зрадливих насильство.
Хто уста свої стереже, той душу свою береже, а хто губи свої розпускає, на того погибіль.
Пожадає душа лінюха, та даремно, душа ж роботящих насититься.
Ненавидить праведний слово брехливе, безбожний же чинить лихе, і себе засоромлює.
Праведність оберігає невинного на дорозі його, а безбожність погублює грішника.
Дехто вдає багача, хоч нічого не має, а дехто вдає бідака, хоч маєток великий у нього.
Викуп за душу людини багатство її, а вбогий й докору не чує.
Світло праведних весело світить, а світильник безбожних погасне.
Тільки сварка пихою зчиняється, а мудрість із тими, хто радиться.
Багатство, заскоро здобуте, поменшується, хто ж збирає помалу примножує.
Задовга надія недуга для серця, а бажання, що сповнюється, це дерево життя.
Хто погорджує словом Господнім, той шкодить собі, хто ж страх має до заповіді, тому надолужиться.
Наука премудрого криниця життя, щоб віддалитися від пасток смерти.
Добрий розум приносить приємність, а дорога зрадливих погуба для них.
Кожен розумний за мудрістю робить, а безумний глупоту показує.
Безбожний посол у нещастя впаде, а вірний посол немов лік.
Хто ламає поуку убозтво та ганьба тому, а хто береже осторогу шанований він.
Виконане побажання приємне душі, а вступитись від зла то огида безумним.
Хто з мудрими ходить, той мудрим стає, а хто товаришує з безумним, той лиха набуде.
Грішників зло доганяє, а праведним Бог надолужить добром.
Добрий лишає спадок і онукам, маєток же грішника схований буде для праведного.
Убогому буде багато поживи і з поля невправного, та деякі гинуть з безправ'я.
Хто стримує різку свою, той ненавидить сина свого, хто ж кохає його, той шукає для нього картання.
Праведний їсть, скільки схоче душа, живіт же безбожників завсіди брак відчуває.